Костянтин Олександрович Линьов (кандидат наук з державного управління, доцент) Нужний Євген Миколайович (Ph.D. B.A., старший викладач)


Презентация изнутри:

Слайд 0

Костянтин Олександрович Линьов (кандидат наук з державного управління, доцент) Нужний Євген Миколайович (Ph.D. B.A., старший викладач)


Слайд 1

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ


Слайд 2


Слайд 3

За своєю сутністю управлінське рішення – це розроблений та прийнятий, формально зафіксований проект соціальних змін. Тому будь-яке управлінське рішення є актом здійснення управлінської дії, засобом вираження і способом регуляції управлінських відносин у конкретно-історичних умовах та соціальному середовищі. Прийняття рішень є центральним пунктом теорії управління. Специфіка управлінського рішення


Слайд 4

найважливішою рисою управлінського рішення є його безпосередня направленість на організацію колективної праці; управлінське рішення приймається не будь-яким працівником, а лише суб’єктом управління – керівником організації (лінійним менеджером) або колегіальним органом (Кабінетом Міністрів, Радою директорів і т.д.); управлінське рішення приймається лише в тому випадку, коли необхідно задіяти всю систему управління організацією, включити весь її механізм управління. Специфіка управлінського рішення


Слайд 5

Не будь-яке рішення є управлінським, а тільки таке, яке, по-перше, є результатом вибору між декількома альтернативами, а по-друге, коли результат вибору як соціальне явище впливає на інших людей і сприймається ними як обов’язкове до виконання. Якщо не виконується перша умова, то рішення, яке приймається, або продиктоване іншими людьми, або обставинами, які не залежать від ЛПР. В цьому випадку маємо справу з так званим ритуальним управлінням. У випадку невиконання другої умови має місце управлінська утопія, а не реальне управління. Специфіка управлінського рішення


Слайд 6

директивний акт цілеспрямованого впливу на об’єкт управління, заснований на аналізі даних про конкретну управлінську ситуацію; визначенні цілей дії; обраної програми досягнення мети. результат системної діяльності людей і продукт когнітивної, емоційної, вольової, мотиваційної природи – синтезу психічних процесів, які мають вихідну регулятивну направленість. вольовий акт ЛПР, оформлений у вигляді документу. Напрацьовані рішення повинні відповідати функціям організації та завданням, які вони виконують, складності та реаліям обставин, кооперативним інтересам тих, хто спільно досягає узгоджених цілей, а також задовольняти вимогам об’єктивних законів управління. Управлінське рішення – це:


Слайд 7

права - приймати рішення мають лише керівники тих чи інших організацій. повноважень - передбачається розмежування компетенції між керівниками різних рівнів. обов’язковості - обов’язкове прийняття рішення керівником, якщо цього вимагає ситуація, що склалася. компетентності - вміння керівника приймати кваліфіковані рішення. відповідальності – санкції, які можна застосувати щодо керівника при прийнятті хибного рішення. своєчасності - необхідність прийняття рішення в певний період часу. Успішне прийняття рішень базується на наступних умовах:


Слайд 8

Основними категоріями ТПУР є: мета (базове поняття у системному підході до виявленню взаємозв’язків категорій ТПР), функція, метод, діяльність. Мета — уявлення про майбутній стан предмета потреби, яке відповідає цій потребі і організує поведінку. Завдання — нормативне уявлення про спосіб досягнення мети, яке передбачає перехід до реалізації змісту цього способу. Основні категорії ТПУР:


Слайд 9

ЛПР – людина, або група людей, наділених необхідними повноваженнями для прийняття рішень і які несуть за це відповідальність. Керовані змінні – сукупність факторів і умов, якими може управляти ЛПР. Некеровані змінні – ситуації, якими не може управляти ЛПР, але якими можуть управляти інші особи. Обмеження (внутрішні і зовнішні) на значення керованих і некерованих змінних, які у сукупності визначають область допустимих значень рішень. Складові процесу ПР:


Слайд 10

Критерії для оцінки альтернативних варіантів рішень. Система вирішальних правил – принципи і методи вибору рішення, у результаті застосування яких одержують рекомендації до ПР. Альтернативи. Рішення, яке допускає існування як мінімум двох альтернатив; інакше проблеми ПУР не виникає, внаслідок відсутності вибору. Можливості реалізації прийнятого рішення. Складові процесу ПР:


Слайд 11

Раціональна модель Нарощувана модель Задовольняюча модель Моделі прийняття управлінських рішень


Слайд 12

Керівники мають чіткі критерії, а відносна вага, що нею вони наділяють ці критерії, стабільна. Керівники знають всі доречні критерії. Керівники мають змогу оцінювати кожну альтернативу за всіма критеріями і давати їй загальну оцінку. Керівники мають самодисципліну, яка дає змогу їм вибирати найкращу альтернативу. Раціональна модель


Слайд 13

для виконання завдання робляться “не радикальні чи широкі стрибки”, а невеликі кроки; рішення не є очевидними, бо невідома вся інформація; рішення ухвалюються успішно і ґрунтуються на порівняннях з результатами попередніх рішень; ухвалення рішень зорієнтоване, радше, на проведення незначних вдосконалень, аніж на максимальні результати; рішення ухвалюються з урахуванням плюралістичного середовища багатьох розмаїтих інтересів, у якому жоден із них не є пасивним. Нарощувана модель


Слайд 14

є обмеження знань керівника про альтернативи і критерії; керівники діють на основі спрощеної, погано структурованої розумової абстракції реального світу, а ця абстракція визначається особистими сприйняттями, нахилами тощо; керівники не прагнуть досягти оптимального варіанту, а ладні пристати на першу-ліпшу альтернативу, що задовольнятиме поточний рівень їхнього прагнення; рівень прагнення керівника щодо рішення рухається вгору і вниз, залежно від оцінок щойно знайдених альтернатив. Задовольняюча модель


Слайд 15

Блочна модель ПУР, яка запропонована із врахуванням специфіки військової сфери Етапи ПУР


Слайд 16

1. Класифікація проблеми. Типова ця проблема чи унікальна? Або це зовсім новий тип проблеми, для вирішення якої ще тільки належить розробити правила? 2. Визначення проблеми. З чим ми маємо справу? 3. Визначення способу вирішення проблеми. Які граничні умови? Етапи ПУР (за П.Друкером):


Слайд 17

4. Визначення того, що є "правильним", а що є "прийнятним" з метою дотримання граничних умов. Перш ніж шукати компроміси, займатися адаптацією та робити передбачення, потрібно з’ясувати, що повністю задовольняє граничним умовам. 5. Визначаємо рішення таким чином, щоб воно несло в собі дію, необхідну для її виконання. Яку дію слід обрати для виконання рішення? Хто повинен про це знати? 6. Перевірка обґрунтованості та ефективності рішення на відповідність реальному стану справ. Яким чином виконується рішення? Наскільки прийнятними є прогнози, на яких воно засноване? Етапи ПУР (за П.Друкером):


Слайд 18

Етапи ПУР


Слайд 19

формувати раціональні рішення, засновані на попередньому аналізі зібраної інформації; обирати на основі суджень та думок інших людей, досвіду, який сформувався на основі минулих аналогічних ситуацій; спиратися виключно на власну інтуїцію. Механізми формування управлінського рішення


Слайд 20

своєчасність напрацювання, прийняття та реалізації; наявність механізму реалізації (цілі дії, завдання підлеглим, порядок виконання); оптимум – забезпечення максимальної віддачі від потенціальних можливостей у процесі реалізації рішення; можливість бути реалізованим, забезпеченим відповідними ресурсами; гнучкість – можливість змін, корекції рішення при зміні умов, ситуації; можливість контролю виконання; оригінальність; наявність необхідної інформації для підлеглих; зрозумілість за формою і обґрунтованість. Вимоги до УР


Слайд 21

Формулювання проблеми, розробка і вибір рішення відбувається на тому рівні ієрархії управління, де є для цього інформація; прийняття управлінського рішення передбачає використання ієрархії, цільових міжфункціональних груп, специфічних правил і процедур, планів, горизонтальних зв’язків; прийняття рішення повинно відображати інтереси і можливості тих рівнів управління, на які буде покладене його виконання або які зацікавлені у його реалізації; прийняті рішення повинні враховувати національні особливості працівників, які реалізують ці рішення; при підготовці ЛПР слід враховувати специфіку системи управління в організації, особливості національної культури управління, менталітет народу країни, де ці рішення приймаються та реалізуються. Вимоги до організації ПУР:


Слайд 22

оцінка природи і масштабу проблеми; визначення специфічних рис і особливостей конкретної проблемної ситуації; визначення існуючого досвіду ПУР у схожих умовах та ситуаціях. Виділяють три основні цілі збору інформації:


Слайд 23

повною та якісною; цінною та корисною; достовірною і точною; оперативною та актуальною; доступною та незаангажованою. Для забезпечення відповідної якості управлінських рішень інформація, яка супроводжує процес прийняття управлінського рішення, повинна бути:


Слайд 24

проблеми, які виникають в одній сфері суспільного життя, часто впливають на проблеми в інших сферах; проблемні ситуації часто визначаються як проблеми не тими, хто безпосередньо від них страждає, а іншими людьми – експертами, вченими, журналістами, правозахисниками, політиками і т.д.; суспільна значимість деяких проблем може змінюватися в залежності від зміни системи цінностей, внутрішніх або зовнішніх умов; умови, факти, обставини суспільного життя, які колись розглядалися як звичайні та прийнятні, з плином часу можуть визначатися і визнаватися вже як проблеми. Особливості природи проблем:


Слайд 25

визначення та діагностика проблеми може стати частиною політичного процесу; багато проблем за своєю природою мультипричинні. Визначення проблеми само по собі може стати проблемою; природу і масштаб деяких суспільних проблем важко визначити через їх заплутанність та «невидимість»; проблеми можуть мати і таку характеристику як податливість до вирішення. Особливості природи проблем:


Слайд 26

Масштаб проблеми детермінується такими факторами, як причинність (що або хто підживлює проблемну ситуацію), чисельність групи клієнтів (яку кількість людей прямо або опосередковано зачіпає, або може зачіпати ця проблема), місцезнаходження (яку територію охоплює проблемна ситуація). Важливою частиною процесу визначення проблеми є з’ясування позицій різних індивідів та груп, яких хвилює дана проблема, хто вбачає у ній матеріальний інтерес і має владу, ресурси, силу, інші важелі для впливу на процес прийняття рішень відносно цієї проблеми. Проблема може бути новою або такою, що виникла повторно. Визначаючи проблему, слід пам'ятати:


Слайд 27

Критерії


Слайд 28

Напрацьовувати альтернативи можливо наступними шляхами:


Слайд 29

Не варто шукати домінуючу або найдосконалішу альтернативу. Не варто придумувати непривабливу альтернативу, створюючи штучне протиставлення варіанту, який Ви просуваєте, лоббіюєте. Неоднозначна реальність краще, ніж штучна визначеність. Не варто зразу обирати домінуючу альтернативу, не розглянувши всі можливі варіанти. При формулюванні альтернатив потрібно йти від абстрактного до конкретного і подавати їх бажано у розгорнутому вигляді. До списку альтернатив рекомендується вносити альтернативу «статус-кво». Альтернативи повинні відповідати ресурсам, які є у розпорядженні, у тому числі мати юридичний супровід і контрольовані змінні. Рекомендації з розробки альтернатив:


Слайд 30

1. Накази не обговорюються (“Це проблема, це рішення, це ваше завдання. За роботу!"). Керівник має всю повноту влади і приймає рішення одноосібно. 2. Накази потрібно аргументувати (“Це проблема, ось рішення. Ось чому я прийняв саме таке рішення. Тепер – за справу!"). Керівник має всю повноту влади, але відчуває себе зобов’язаним хоч якось пояснити свої рішення, при цьому не запрошуючи людей до обговорення. 3. Наказ "обкатують" на підлеглих (“Це проблема, ось моє рішення. Що ви про це думаєте?"). Якщо підлеглі наведуть резонні контраргументи, керівник відмовиться від цього рішення і через певний час винесе на обговорення інше рішення. Стилі прийняття рішення


Слайд 31

4. Керівник зацікавлений у пораді (“Це проблема. У мене нема готового рішення. Є певні ідеї, але спочатку я хотів би послухати вас"). Керівник уважно вислуховує підлеглих і в певний момент каже: "Стоп, мені подобається пропозиція Надії Петрівни. Саме так ми і зробимо". 5. Ми разом приймаємо рішення (“Це проблема. Давайте разом думати і вирішувати"). Процес напрацювання загального розуміння потребує більше часу, мистецтва спілкування і зрілості колективу. Корисно вималювати часові обмеження: "У мене тільки три тижні. Якщо до цього часу ми не досягнемо консенсусу, ми змушені будемо голосувати". В кінці подібної процедури кожен, включаючи керівника, може заявити: "Мене вислухали. Мої аргументи зрозуміли, і я буду захищати це рішення". Стилі прийняття рішення


Слайд 32

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД до прийняття управлінських рішень


Слайд 33

Нечітка логіка в системах підтримки прийняття рішень у державних ієрархіях Одним з головних питань розробки системи підтримки прийняття рішень (СППР) є вибір математичних моделей і методів прийняття рішень, які становила базу її функціонування. Прийняття рішень у системі управління пов'язане із складністю системи, розподіленістю її підсистем, невизначеністю поточного стану, необхідністю враховувати велике число різних чинників і критеріїв, що характеризують варіанти рішень. Тому при розробці СППР виникає проблема вибору адекватних математичних методів, що дозволяють відтворювати структуру складної системи, для якої приймається рішення, оперувати суб'єктивними оцінками експертів, брати до уваги якісний (вербальний) характер оцінки фахівцями варіантів вирішення проблеми, враховувати неясність, неточність даних засобами нечіткої логіки.


Слайд 34

Традиційні методи аналізу не завжди придатні для аналізу соціальних систем саме тому, що вони не в змозі охопити нечіткість людського мислення і поведінки. Тому для дієвого аналізу соціальних систем потрібні підходи, для яких точність, чіткість і математичний формалізм не є чимось абсолютно необхідним, і в яких використовується методологічна схема, що допускає наявність нечіткості і часткових істин.


Слайд 35

Приклад.


Слайд 36


Слайд 37


Слайд 38

Моделювання прийняття рішень в структурах державного управління Національна програма інформатизації, Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», постанова Кабінету Міністрів України «Про концепцію пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки» та постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний уряд» є підґрунтям для ретельного ознайомлення із цим розділом. У вищезазначених нормативно-правових актах підкреслюється, що для створення і функціонування інформаційної системи «Електронний уряд» слід керуватися принципами системності, розвитку, сумісності, стандартизації та ефективності. Принцип нових завдань говорить, що, визначаючи перелік завдань, які доцільно включити до інформаційної системи, слід враховувати основні технологічні операції обробки документів та завдання, що випливають із потреби забезпечити повноту, вчасність й оптимальність прийняття державних рішень, які раніше не виконувалися через обмежені можливості обробки інформації. Державна служба - це особлива управлінська діяльність, яка вимагає прийняття рішень із високим рівнем відповідальності. Власне рішення - центральний момент усього процесу управління. Прийняття пріоритетного (оптимального) рішення в умовах змінного зовнішнього середовища - основна проблема будь-якого управління.


Слайд 39

Головні кроки моделювання ситуації при прийнятті рішень в СППР «САЛЮТ» як приклад «нерозподіленої» системи


Слайд 40

Крок 1. Чітко сформулювати проблемну ситуацію, іншими словами дати їй якомога повну назву. Наприклад: «Пошук пріоритетних напрямків реформування житлово-комунального господарства». «Пошук пріоритетних шляхів забезпечення продовольчої безпеки України». «Пошук шляхів законодавчого врегулювання лобістської діяльності у Верховній Раді України». «Подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на період 2007-2011 рр.». «Прийняття рішення щодо вибору пріоритетного напрямку розвитку аграрного сектору України».


Слайд 41

Крок 2. Вказати головні засади виникнення такої ситуації: закони, постанови, розпорядження, напрямки розвитку тощо. Наведемо приклади до перших двох пунктів Кроку 1 відповідно. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.2006 р. №363-р «Про першочергові заходи щодо реформування житлово-комунального господарства». Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.04.2004 р., постанова Кабінету Міністрів України № 1541 від 1.10.2006 р. «Про затвердження положення про Міністерство аграрної політики України».


Слайд 42

Крок 3. Необхідно визначити, які дії загалом можуть бути виконані, тобто побудувати множину можливих рішень. Це означає, що треба вказати якнайповнішу множину можливих альтернативних рішень, які призведуть до вирішення зазначеної в Кроці 1 кризової ситуації. Зауважимо, що дані альтернативні рішення повинні знаходитися в компетенції органу або людини, що приймає рішення та несе за нього відповідальність.


Слайд 43

Крок 4. Проаналізувати певні наслідки (позитивні або негативні), до яких може призвести кожне альтернативне рішення. Ці наслідки ЛПР оцінює на основі визначених показників (якими він керується згідно Положення про діяльність відповідного органу або які знаходяться в компетенції людини, що приймає та несе відповідальність за прийняте рішення), кожен з яких забезпечує кількісну оцінку наслідків та в сукупності з іншими показниками дає змогу порівнювати альтернативи і здійснювати остаточний вибір. Найпростіша постановка задачі прийняття рішення має вигляд, наведений в табл. 1. Символом qij позначено показники. Рядок показників характеризує альтернативу, а стовпчик - критерій. У разі, коли є тільки один критерій, стовпчик характеризує ситуацію в цілому.


Слайд 44

Надалі розглядатимемо лише такі моделі ситуацій баготокритеріального компромісу в умовах невизначеності.


Слайд 45


Слайд 46

Узагальнений вигляд структури моделі ситуації, яка вирішується системою СППР «САЛЮТ»


Слайд 47

Узагальнений вигляд структури моделі ситуації, яка вирішується системою СППР «САЛЮТ»


Слайд 48

Приклад виконання Кроків 1—4. Ситуація: «Пошук пріоритетних напрямків реформування житлово-комунального господарства». Засади виникнення ситуації: Замовником аналізу політики щодо пошуку пріоритетних напрямків реформування житлово-комунального господарства України є Кабінет Міністрів України. Управління об'єктами житлово-комунального господарства, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, та міських рад (Конституція України: Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96 ВР, ст. 30). Разом з тим проведення політики у сфері соціального захисту забезпечує Кабінет Міністрів України (Розпорядження Кабінету Міністрів від 26 червня 2006 року №363-р «Про першочергові заходи щодо реформування житлово-комунального господарства», розд. VI, ст. 116). Виконання зазначеної статті Конституції потребує все більш значних коштів та організаційних зусиль, оскільки перелік та зміст необхідних для цього дій, зусиль збільшується.


Слайд 49

Множина можливих рішень: Альтернативи А1 - Створення конкурентного середовища на ринку послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій. Створення ринкових умов у сфері теплопостачання; А2 - Посилення контролю за якістю житлово-комунальних послуг; А3 - Забезпечення рівних умов для доступу населення до систем централізованого водопостачання та збалансованого розвитку систем централізованого водовідведення; А4 - Забезпечення технічного переоснащення та підвищення надійності централізованих систем водо- та теплопостачання; А5 - Забезпечення ефективності державного регулювання діяльності природних монополістів у сферах надання житлово-комунальних послуг. Удосконалення порядку ціноутворення; А6 - Забезпечення своєчасного здійснення розрахунків за надані послуги; А7 - Удосконалення нормативно-правової бази у сфері житлово-ко -мунального господарства.


Слайд 50

Модель ситуації:


Слайд 51

Крок 5. За допомогою програмної реалізації СППР «САЛЮТ» відбувається вирішення моделі ситуації, представленої в табл. Моделі ситуації, та візуалізація отриманих результатів. Для вирішення задач з одним критерієм та кількома можливими станами невизначеності, кожен з яких впливає на кожну альтернативу (напрямок оптимізації критерію є максимумом), використовують:


Слайд 52

Крок 5. За допомогою програмної реалізації СППР «САЛЮТ» відбувається вирішення моделі ситуації, представленої в табл. Моделі ситуації, та візуалізація отриманих результатів. Для вирішення задач з одним критерієм та кількома можливими станами невизначеності, кожен з яких впливає на кожну альтернативу (напрямок оптимізації критерію є максимумом), використовують:


Слайд 53

Крок 5. За допомогою програмної реалізації СППР «САЛЮТ» відбувається вирішення моделі ситуації, представленої в табл. Моделі ситуації, та візуалізація отриманих результатів. Для вирішення задач з одним критерієм та кількома можливими станами невизначеності, кожен з яких впливає на кожну альтернативу (напрямок оптимізації критерію є максимумом), використовують:


Слайд 54


Слайд 55

Після обчислення узагальненого векторного критерію альтернативних рішень, графічно представимо отримані дані статичного вирішення проблеми.


Слайд 56

Зобразимо графічно отримане дослідження поведінки найкращого альтернативного рішення на часовому інтервалі - дослідження на «еластичність» (використовуються напрямки прискорення критеріїв). В даному випадку досліджується найкраще альтернативне рішення «Технічне переоснащення систем» стосовно інших наявних альтернативних рішень на інтервалі 10 періодів. Зміна значень кращого альтернативного рішення при такому дослідженні залежить від прискорення зміни критеріїв, яке означає спротив зовнішнього середовища.


Слайд 57

В цьому кроці отримують множину рішень. Кожне наступне рішення даної моделі відбувається зі зміною параметрів ваг критеріїв та значень прискорення зміни критеріїв, що можна усуспільнити відповідно: різнобічний підхід до розгляду проблеми та важливість або слабкість певного критерію до протидії навколишнього середовища. З отриманої множини рішень, як правило, обирається те, яке найчастіше виявлялося «найкращим». Дослідження на «еластичність» дозволяє з певною ймовірністю сподіватися, що «найкраще» альтернативне рішення буде актуальним впродовж часового інтервалу, допоки його значення не стане рівним або меншим за будь-яке інше рішення.


×

HTML:





Ссылка: