'

Правовий статус Антимонопольного комітету

Понравилась презентация – покажи это...





Слайд 0

Правовий статус Антимонопольного комітету


Слайд 1

Першим антимонопольним законом був закон Шермана (США, 1861 р.) – “ Закон, направлений на захист торгівлі і промисловості від незаконних обмежень і монополій ”. В 1914 р. він був доповнений Законом про федеральну торгову комісію США та “Законом Клейтона”. Від цих законів бере початок розвиток антимонопольного законодавства на Заході, яке діє сьогодні в усіх країнах з ринковою економікою. В багатьох країнах створені спеціальні урядові або парламентські органи по контролю за діями монополій і захисту конкуренції. Доктрина “раціональності”. Дії виробників, які можуть вести до обмеження конкуренції, розглядаються з точки зору їх впливу на прогрес в цілому. Так, Конгрес США в 1984 р., враховуючи зрослу іноземну конкуренцію, прийняв закон про співробітництво в національних наукових дослідженнях. Мета його – усунути перешкоди в цій галузі, які виникають з дією антимонопольного законодавства. Згідно закону, сумісні науково- виробничі венчури не підлягають переслідуванню за антимонопольним законом.


Слайд 2

Патент надає його власнику монопольні права на використання його винаходу. Таке право – важливий матеріальний стимул для винахідника. Антимонопольне законодавство в цьому випадку виходить з доктрини “раціональності”: визнаючи права на патент, воно виступає проти “зловживання” ним, тобто проти дій, які надто сильно обмежують конкуренцію. Суд в цьому випадку може вимагати примусового продажу ліцензії на використання патенту за помірною ціною або безкоштовно. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” прийнятий 18.02.1992 р. В подальшому ряд положень цього закону були конкретизовані у Законах України “Про Антимонопольний комітет України ” (26.11.1993 р.), про захист від недобросовісної конкуренції (7.06.1996 р.), частково в Законі “Про рекламу” (3.07.1996 р.).


Слайд 3

Закон забороняє зловживання монопольним становищем на ринку, недобросовісну конкуренцію, неправомірні угоди між підприємцями, дискримінацію підприємців органами влади і управління, визначає організацію державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства,повноваження Антимонопольного комітету України. Монопольне становище – домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %. Рішенням Антимонопольного комітету України може визнаватися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару менша 35 %.


Слайд 4

Монопольне становище підприємців на ринку для всіх товарів виробничого призначення (продукції виробничо- технічного призначення), а також в обігу капіталів (фінансів, цінних паперів тощо) визначається в межах території України. Монопольне становище підприємців на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а також для всіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України та його територіальними управліннями в межах адміністративної області або автономії (район, населений пункт).


Слайд 5


Слайд 6


Слайд 7

Дискримінацією підприємців органами влади і управління визнається:


Слайд 8

Дискримінацією підприємців визнається також укладення між органами влади і управління угод, створення структур державного управління або наділення існуючих міністерств, державних комітетів інших структур державного управління повноваженнями для провадження дій, передбачених вище перерахованим. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” (7.06.1996 р.) відносить до недобросовісної конкуренції: неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця).


Слайд 9


Слайд 10

Порівняльною вважають рекламу, що містить порівняння з товарами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб ’ єкта. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об ’ єктивними, корисними для інформування споживачів. Створення перешкод господарюючим суб ’ єктам у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції: дискредитація господарюючого суб ’єкта, купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом; схилення до: бойкоту господарюючого суб ’єкта, постачальника – до дискримінації покупця, підприємця – до розірвання договору з конкурентом, а також підкуп працівника постачальника чи працівника покупця; досягнення неправомірних переваг у конкуренції, тобто отримання переваг шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджене рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією.


Слайд 11

Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Комерційна таємниця підприємства – це відомості, пов ’ язані з виробництвом, технологією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, які не є державною таємницею, розголошення яких може нанести шкоду його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що належать до комерційної таємниці, порядок їх захисту визначається керівником підприємства. Відомості, які не можуть складати державну таємницю, визначаються Кабміном України.


Слайд 12

Відповідальність за недобросовісну конкуренцію:


Слайд 13

Недобросовісною рекламою вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі.


Слайд 14

У рекламі забороняється:


Слайд 15

Рекламодавець зобов’язаний на вимогу виробника або розповсюджувача реклами надати документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва та розповсюдження реклами.


×

HTML:





Ссылка: