'

Постмодерна версiя онтологiчного перевороту за роботами Ж-Ф.Лiотара

Понравилась презентация – покажи это...





Слайд 0

Постмодерна версiя онтологiчного перевороту за роботами Ж-Ф.Лiотара Пiдготувала Зимогляд Хритсина


Слайд 1

Жан - Франсуа Лiотар   10 червня 1924  — 21 квiтня 1998


Слайд 2

Жан – Франсуа Лiотар Жан-Франсуа Лиiотар народився в Версалi (Франция). Вивчав фiлософiю в Сорбоннi. С 1950 року викладав философию y схiдному Алжирi, у м. Константине, окуппованному в той час французами.


Слайд 3

Жан – Франсуа Лiотар З почату 1970-х та до 1987 року Ліотар викладав в Университетi Париж VIII, де наприкінці кар’єри отримав звання Заслуженного Профессора. Протягом наступних двох десятирiч вiн читав лекцiї за межами Францiї: в Каліфорнiйскому університетi, в Ірвинi та як запрошенний професор — в унiверситетах, по всьму свiтi, Берклі, Ієльський университет та Сан-Дiеєго в США, 


Слайд 4

Жан – Франсуа Лiотар Ліотар любив повертатися до поняття «Постмодернізм» у багатьох своїх роботах. У 1998 роцi, під час приготування до конференцii щодо постмодернізму та теорiї ЗМІ, вiн несподiванно помер вiд швидко прогресуючої лейкимії. Жан - Франсуа Ліотар похований на кладовищі Le Pere Lachaise в Парижi.


Слайд 5

Фокусом свого аналізу Ліотар обирає принцип легітимації. Цей принцип він характеризує мовою наративності. Суть цього принципу полягає у втраті довіри до знання способом прискорення прогресу наукового знання. Наслідком цього є парадокс: “Яким засобом модерна наука може бути легітимована, якщо вона відкидає всі засоби наративної легітимації знання”


Слайд 6

Вирішенням цього парадоксу могли б стати створення особливої форми дискурсної характеристики модерніті в цілому і модерністського філософського мислення.


Слайд 7

“постмодерн” – стан культури трансформації якої від кінця XIX ст. змінили правила гри для науки, літератури та мистецтва. Тобто “модерн” може бути застосованим до типу знання яке легітимує самого себе за допомогою метадискурсу (тобто апеляції до одного з метанаративів). На противагу модерому дискурсу є постмодерністський дискурс, який може бути охарактеризований серіями опозиції. “…я визначаю постмодерн, як недовіру до метанаративів.”


Слайд 8

Теорія комунікації. Мова-це з одного боку однобічна трансляція повідомлення, а з іншого – вільне висловлювання та діалог. Ліотар говорить про мовні ігри та викоримтання в них дискурсу, зрівнюючи повсякденний дискурс з дикурсом наративів.


Слайд 9

Обмеження комунікаційної структури в інституціях. Тобто існують речі про які не говорять. Ці обмеження є фільтром дискурсивних можливостей. Також існують речі про які говорять, але це привілей певним класам висловлювань, влада яких характеризує дискурс особливого інституту.


Слайд 10

“Чи можливо адвокатувати в бараках?” Ліотар говорить про зміщення границь старих інституцій. Тільки в такому випадку це може бути можливим.


Слайд 11

Знання – не те саме, що наука. Знання не може бути редуковане до науки, і навіть до навчання. Навчання – це набір тверджень, які позначають або описують об'єкти і можуть бути або істинними, або хибними. Наука – це підсистема навчання.


Слайд 12

“ Знання – є тільки формою, втіленою в суб'єкті, яка встановлюється різними галузями компетентності.”


Слайд 13

Проблема легітимації нових авторитетів. Хто має право вирішувати за суспільство? Хто є тим суб'єктом чиї перспективи є нормами для тих, кого вони зобов'язують?


Слайд 14

Ім'я героя – народ Знак легітимації – консенсус народу Спосіб, яким виробляються такі норми – обговорення, дискусія.


Слайд 15

В постмодернізмі загалом декларується “нова філософія ” яка заперечує можливість достовірності та об'єктивності… такі поняття, як справедливість чи істинність втрачають своє значення…


Слайд 16

Але Ліотар вважає однією з найважливіших завдань постмодерністського мислення сформулювати ідеї справедливості і істини, котрі не залежать від помилкових ідеалів консенсусу.


×

HTML:





Ссылка: